Інструменти, пристосування, матеріали

Короткий гачок – основний інструмент при в'язанні гачком. Коротким гачком можна в'язати в прямому і зворотному напрямі (пряме в'язання) або по кругу, коли петлі вив'язуються рядами, що йдуть тільки в одному напрямі, починаючи від центру круга. За якістю в'язальні гачки бувають металеві, пластмасові, дерев'яні і кістяні. Їх вибирають по товщині пряжі. Гачки бувають товсті і тонкі (№ 1-6), короткі (12-15 см) для звичайного в'язання і для туніського в’язання, афганського, вікторіанського – довгі (30-50 см), на вільному кінці у нього є обмежувач. Також гачок може бути з жорстким початком до 20 см і в продовження його – волосінь, 

він називається гачок на гнучкій зв'язці.   

Від довжини гачка залежить ширина готового полотна. Товщина гачка варіюється, як і у звичайного, від товщини ниток. Розмір гачка підбирається з урахуванням товщини пряжі, щоб гачок був десь у 2-3 товщий нитки.

Для в'язання нитками різної товщини слід підбирати і гачки відповідних розмірів. Зручніші гачки з пластмасовою або дерев'яною ручкою, а також ті, у яких є сплюснута частина. Основна частина гачка – голівка, по її товщині визначають номер гачка.

Якщо товщина голівки 3 мм, то це гачок № 3. У в'язальника для роботи з нитками різної товщини має бути набір гачків від №1 до №6. Підбираючи гачок, треба особливу увагу звернути на голівку. Занадто гостра голівка ранить вказівний палець лівої руки, а тупа розтягує петлі і робить в’язання важчим.

Гачки завжди зберігають в коробці, оскільки щербинки, подряпини, вигнутість роблять їх непридатними для роботи.

Щоб добре захоплювати нитку і не розщеплювати її, гачок має бути в 1,5-2 рази товстішим нитки. Для в'язання виробу з вовняної або товстої пряжі використовують товсті гачки (№№ 2-6). Тонкими металевими гачками (№№ 0,5-1,5) в'яжуть ажурні легкі вироби (мережива, серветки). Іноді для отримання ажурного малюнка беруть тонкі нитки і в'яжуть їх товстим гачком. Іноді для отримання ажурного малюнка беруть тонкі нитки і в'яжуть їх товстим гачком.

Вилка для в’язання

  

За допомогою "вилки" в'яжуть смуги з довгими петлями, які потім з'єднують між собою гачком, створюючи полотно потрібного розміру і форми. Необхідний додатковий інструмент - гачок для в'язання, розмір гачка залежить від товщини нитки. Для в'язання на вилці підходить пряжа будь-якої фактури і товщини.

Розміри вилок для в'язання, які зєднуються від 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 100 мм, U-подібних – 3, 4, 5…

Спиця для перуанського в’язання брумстік

   

Використовують товсту спицю (дерево, пластик, бамбук). Можна навіть пристосувати, лінійку, пластикову трубку або ручку від дерев'яної ложки – обов'язкова умова: поверхня повинна бути рівною, гладкою і без шорсткостей.

Матеріали

Для в'язання гачком використовують нитки: шерстяні, напівшерстяні, синтетичні, гарус, краше, льняні, котушкові № 10, 20 і «штопку».

Нову шерстяну пряжу світлих тонів рекомендується перед в'язанням прати в піні дитячого мила (10 г на 1 л води) або в пральному порошку для шерсті. Перед пранням пасмо пряжі перев'язують в 3 — 4 місцях. Шерсть треба прати при температурі 40 —50°С.

При полосканні кольорової пряжі в останню воду додають оцет (1 столова ложка на 1 л води). Після такої обробки шерсть не дає усадку, стає м'якою, пухнастою. Закінчивши прання, пряжу віджимають спочатку в руках, а потім в тканині.

Висушену пряжу надівають на мотовило або на спинки стільців і змотують в клубки. Клубок не має бути тугим. При щільному намотуванні волоски на пряжі відламуються і нитка втрачає свою пухнастість, еластичність. Клубок роблять так. Два пальці лівої руки — вказівний і середній обмотують 7 — 8 разів. Це кільце знімають, затискають трьома пальцями і знову обмотують кілька разів. Із збільшенням клубка підкладають 3 і 4-й пальці, помалу розсовуючи їх так, щоб клубок вийшов м'яким.

Якщо нитка рветься, то її скручують (мал. а) або зв'язують плоским вузлом (мал. б).

                          

Мал. Методи зв’язування ниток

Нитки зв'язують, залишаючи кінці 2,5 см. В процесі в'язання гачком ці кінці підтягують на виворітну сторону виробу і закріплюють гачком або голкою, розташовуючи в різні боки. Розпущену пряжу намотують на дощечку або щільний картон розміром 60x20 см.

В’язання гачком вигідно вирізняється з інших видів рукоділля. Особливо воно привабливе тим, що робочий матеріал - пряжу - можна використовувати кілька разів і без особливих втрат. В'язання дозволяє виготовляти неповторні, унікальні моделі. Можливості гачка дозволяють зробити різні декоративні речі, наприклад, мережива, покривала, одяг, іграшки, прикраси. В'язані вироби зручні і міцні, практичні і елегантні, в них тепло і затишно.

В'язання гачком дозволяє виразити свою індивідуальність, задуманий образ за допомогою вибору фактури і кольору пряжі, її переплетень, оформлення і фасону виробів.

 Головний критерій - хороша якість пряжі. Існують різні види пряжі. Пряжа для ручного в'язання буває різною за складом. Для її виготовлення використовують натуральні, рослинні або хімічні волокна (штучні та синтетичні). Часто можна зустріти змішану пряжу, нитка якої складається з різних видів волокон. Натуральні волокна комбінують з штучними, щоб поліпшити споживчі властивості пряжі. Як правило змішана пряжа складається з 2-3 видів волокон.

Види пряжі з натуральних волокон

До пряжі з натуральних волокон відноситься вовняна і шовкова пряжа. Для ручного в'язання найчастіше використовується вовняна пряжа. Для її виготовлення використовуються натуральні волокна, які отримують з вовни або пуху тварин.

Якість пряжі залежить від товщини і довжини волокна: чим тонше і довше, тим вище якість пряжі. Кращими сортами пряжі вважаються мериносова, верблюжа, ангорська вовна і мохер. Вироби, вив'язані з мериносової вовни, не дратують шкіру, тому можуть бути рекомендовані дітям. Верблюжа вовна відрізняється легкістю, гігроскопічністю, гіпоалергенністю, високим рівнем теплоізоляції, а також вона славиться своїми цілющими властивостями. Ангорську пряжу виготовляють з пуху кролів ангорської породи. Дуже часто її змішують з вовною, мериносової вовною чи акрилом - так пряжа стає більш стійкою до зносу. Вироби з ангорської пряжі виходять м'якими, легкими і пухнастими. Для виготовлення мохеру використовують шерсть кіз ангорської породи. Стовідсотковий мохер розпадається на окремі волокна, тому його поєднують з синтетичними або вовняними волокнами. Вироби відрізняються пухнастістю і легкістю. Крім чистошерстяної використовують напіввовняну пряжу. До складу такої пряжі входять синтетичні волокна.

Шовкову пряжу виготовляють з волокон, вироблених тутовим шовкопрядом. Натуральний шовк має високу якість. Вироби з нього володіють красивим блиском і властивістю створювати відчуття прохолоди влітку та тепла взимку.

Але пряжа з чистого шовку дуже складна в роботі, пов'язане з неї полотно має здатність сильно розтягуватися.

Види пряжі з рослинних волокон

З рослинних волокон для виготовлення пряжі використовують бавовну або льон. Пряжа може мати різну товщину і фактуру, що дозволяє використовувати її для в'язання різних виробів. Ця пряжа найкраще підходить для в'язання літнього одягу і аксесуарів.

Основні властивості бавовни - гігієнічність, стійкість до прання, добре пропускає повітря, легко вбирає вологу. Бавовна зручний і приємний у шкарпетці, м'який і стійкий до стирання і розриву, легка у догляді. Зігріваючий ефект бавовни вище, ніж у льону. Бавовна міцніше вовни, хоча і менш міцна, ніж льон чи шовк. Виріб легко переться, якщо попередньо замочувати. При цьому, однак, вироби з бавовни сильно сідають і довго сохнуть. Для в'язання бавовна частіше використовується у складі сумішевих пряж з вовною чи акрилом, оскільки бавовняна пряжа сама по собі не еластична. Переваги лляної пряжі - міцність, гігроскопічність та стійкість до усадки. Лляна пряжа ідеально підходить для в'язання літніх виробів.

Види пряжі з хімічних волокон

До хімічних волокон можна віднести штучні й синтетичні.

Штучні виготовляють з натуральної сировини, але використовують хімічну обробку. Синтетичні волокна виготовляють із синтетичних полімерів. До штучних волокон належать віскозна і ацетатна пряжа.

Властивості віскозної пряжі - блиск, еластичність, м'якість. Великий недолік - зв'язане полотно сильно розтягується. Ацетатну пряжу виготовляють з ацетатцелюлози. Вироби з такої пряжі сильно електризуються і недовговічні. 

Синтетичну пряжу виготовляють з поліаміду, поліефіру і поліакрилу. Акрилова пряжа за своїми властивостями близька до шерсті. Вона легко піддається фарбуванню, з неї виходять м'які, теплі вироби, які добре тримають форму.

Виготовляють також сумішеві пряжу, в якій акрил може поєднуватися з вовною чи мохер. Поліефірна пряжа, як правило, входить до складу сумішевої пряжі, а поліамідна пряжа практичні не використовується для ручного в'язання.

Фасонна пряжа

До фасонної пряжі відносяться: пряжа особливого прядіння, пряжа, отримана шляхом змішування різних за кольором і за якістю волокон, а також пряжа, виготовлена за особливою технологією.

Така пряжа виготовляється як з натуральних, так і з синтетичних волокон.

Визначити зразковий склад пряжі досить просто: підпаліть маленький шматочок нитки. Натуральні волокна при горінні утворюють попіл, синтетичні - твердий "пластмасовий" ком.

Властивості матеріалу
Сукання. З сильно скрученої нитки краще в'язати гачком. Це не дасть виробу бути жорстким, інколи і перекошеним.

Товщина. Для невеликих виробів (костюмчиків, пінеток, шапочок і рукавиць), мілких деталей - переважно тонкі нитки, аби вироби таких крихітних розмірів виглядали акуратніше і були зручні. Товщина пряжі зазвичай вказана на упаковці в метрах на 50 або 100 рядків. Чим тонша нитка, тим довша вона при тій же масі. Верхній одяг для малят (вуличний конверт, пальто або курточку), одяг для дорослих можна в'язати з грубішої та товщої пряжі.

Пружність. Це здатність нитки набувати первинної форми після зняття навантаження. Пружність і міцність пряжі невідокремлені один від одного, тому, перевіривши нитку на пружність ви одночасно перевірите її і на міцність. Якщо при натягненні нитка пружинить в руках, повертаючись до первинної довжини, то вона міцна і зв'язані з неї речі практично не деформуються.

Рівність. Уважно поглянете, чи немає на нитці потовщень або тонких ділянок (якщо це не фасонна пряжа). Вибір узорів для такої пряжі обмежений.